Сокиринський архітектурно-парковий комплекс — палацово-парковий комплекс створений на початку 19 століття у селі Сокиринці (нині Срібнянського району Чернігівської області).
Історія створення
У 1823—1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом».
Палац
Палац мурований, двоповерховий, прямокутний в плані, з великим
декоративним куполом у центрі. Гол. фасад прикрашено восьмиколонним
портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має
шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху
відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з
Сокиринським парком.
Обабіч у кін. 19 ст. встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази.
У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою.
Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями
(загальна довж. палацу 105 м). Гол. фасад орієнтовано на Пн. Сх. у бік
парадного в'їзду, до якого веде широка алея довж. 400 м.
Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї
утворюють парадну частину садиби. На Пн. містяться госп. двори з
приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У сх. напрямі від палацу до
села вела пряма алея, на якій були розташ. дві ц-ви та звіниця (не
збереглися). У парку збереглася оранжерея з теплицями - єдиний на
Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток.
1920 в палаці розмістилась агрономічна школа, пізніше — Сокиринський с.-г. технікум. Тепер у Сп - СПТУ №36.[1]
Об'єкти парку
Сокиринський парк - пам'ятка садово-паркового мистецтв а держ. значення (з 1972). Міститься за 5 км від автодороги Київ - Суми поблизу села Сокиринці Срібнянського р-ну. Перебуває у віданні СПТУ №36. Частина палацово-паркового комплексу.
Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової
рослинності входить біля 40 порід. Первісне планування створене 1823-25
садівником І. Є. Бістерфельдом за участю арх. П. А. Дубровського. У
1826-31 роботами керував Редель, з 1834— К. Христіані, у кін. 19 ст. -
на поч. 20 ст. - К. Ф. Яничек. Площа 427 га.
Складається з регулярної частини (комплекс споруд біля входу, гол.
алея, Сокиринський палац, службові будівлі) і пейзажної зх. частини (пл.
60 га), що відкривається за палацом і по схилу спускається до ставу
(пл. 10 га).
Рослинність - дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен
гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З
чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева зх.
буку. Шевченківський явір - найстаріше дерево парку.[2]
Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них - ротонда ; 1829,
збереглася) , ц-ва з дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь,
гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея,
центральна поляна з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з
усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої
спадають до ставка, побудована кругла ротонда.
Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них
ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі
побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.
Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» — видовжена поляна з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю.
Тепер територія парку частково забудована другорядними спорудами,
окремі паркові дільниці засаджені регулярними лісомеліорати вними
насадженнями, що порушу є структуру й об'ємно-просторову композицію
парку.
Музей О. Вересая
На знак великої народної любові до славного земляка у 1959
році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено
історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що
працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів,
експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая.
Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом
кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.
Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя краю:
- знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші;
- зразки національного одягу;
- фрагмент інтер'єру хати, як колиски української культури;
- матеріали історії дружби М.В.Лисенка і О.М.Вересая та поїздки кобзаря до Петербургу з концертом;
- фоторепродукції робіт російського художника А.М.Жемчужникова, яки перебував у Сокиринцях 1852-1856 роках, із зображенням О.М.Вересая;
- матеріал про сьогодення.
У 1971 році М.І.Харченко, уродженець села Сокиринці,
за графічним малюнком А.М.Жемчужникова створив скульптуру Остапа
Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м ),
Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у
навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного
процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм
діяльності музею.На базі музею часто проводяться масові заходи,
зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо. вікіпедія
|
